Тут знаходиться посилання. Щоб побачити його, зареєструйтеся будь ласка, це займе у Вас всього хвилину: Народить дочка дитину -моє по-любому. Народить невістка, я буду на руках колисати, а невістка злорадно думати "Колиши-колиши - це все одно не твоє" (с)
І моя свекруха ще порівняно добра людина і жінка, вчителька, не затуркана баба якась. Так більшість і думає: діти дочки -моі, невістки - чужі. І то несуттєва херня, яку можна не брати до уваги, що вони не лише невістки, а й сина.)
В мене свекруха теж непогана, я їй вдячна за добре відношення до мене, але діти доньчіни до неї набагато ближчі ніж мої. Можна ображатися, але що поробиш, коли тих вона майже виростила, а мої за 60 км жили. Правда, бувало таке, що і до сліз. Якось каже на мого малого (2 роки) :"Нашо ти його так годуєш, що така товста дитина, хай бог милує. Ти думаєш з нього двоє виросте?" І дивиться як прокурор.
Мені не дуже невістка до душі (стала з часом), але її дитина мені до душі, аж занадто. Таке миле ласкаве дитя. Різниці нема між доньчіним малим і Оленкою.
Що вона живе на другому кінці міста - не має значення.
Ще одна онука - прийомної доньки - якось далі, бо бачу її тільки на свята. Там є рідна бабуся, що з рук не спускає.
Кажу і невістці і доньці: народжуйте, поки молоді. Погано, якщо дитина росте одна.
Вони можуть бути близькі, можуть не дуже, але на вашу старість їх буде двоє.